До 80-річчя з дня народження Бориса Олійника. “Очима добра”

2015-10-23

В Слобідській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбувся урок поезії «Очима добра», присвячений 80-річчю з дня народження видатного українського поета, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України, громадського діяча Бориса Ілліча Олійника, який підготувала вчителька української мови та літератури Шелудько О.М. та учні 11 класу.

Борис Ілліч Олійник. Усього три слова. Але ж які! За ними — ціла епоха! Доля йому щедро насипала: щастя і радості, перемог і поразок… А найщедріше — таланту, мудрості та розуму. Мав і має високі посади і відповідальність за долі інших, почесні звання і нагороди, займався і займається громадською та політичною роботою. Але скільки б цікавих фактів із його біографії ми зараз не згадали, все одно Борис Олійник найперше Поет з великої літери та класик сучасної української літератури. Борис Ілліч — світоч нашої поезії.

Тому зрозуміло, чому саме він очолив у 2010 році Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Йому випало на цій посаді керувати святкуванням 50-річчя з дня заснування найпрестижнішої та найпочеснішої державної нагороди в галузі літератури і мистецтва.

«Про хоробрість».

У колгоспі зітхають корови печально,
Бо я дядька везу в лікарню.
Він лежить на гарбі, як святий із Почаєва,
Сивий-сивий і мудро безхмарний.

Поперек йому біль пропікає та ломить,
А він ще й шелестить губами:
- Ти давай через ліс, щоб поменше знайомих,
Бо невдобно - лежу, як барин.

І мені зрозуміла тривога дядькова,
І ніяковість зрозуміла:
Він уперше в житті не править конякою,
А лежить на гарбі без діла.

І од того лице його полум’ям дише,
І зривається з уст трійчатим:
- Це ж сказитися можна, туди його в дишло, -
Цілі дні без роботи качатись!

Потім тихо, сховавши в зіницях болі,
Нахваляється дядько на завтра,
Що оце хоч книжок начитається вволю
Про любов та про космонавтів…

Шкандибає гарба по бруківці райцентру,
Пропускаючи авта коректно.
І стоїть край дороги забута церква,
Як невдалий макет ракети.

А ми їдем двадцятим сторіччям
конякою,
І мій дядько глаголить істину:
- Це ж подумать, яким треба бути одчаякою,
Щоб рішитись в ракету сісти?!

І лежить він на возі, важкий і нароблений,
І сіда йому сонце на лоба.
І незвісно, кому треба більше хоробрості:
Космонавту чи хліборобу?

У подібних питаннях ― весь Борис Олійник. Це його життєва філософія, його мудрість, його життєвий досвід, його пам’ять.

Довгії літа, Вам, Борисе Іллічу. І будьте Ви нам здорові!