2015-09-01
Перше вересня – це свято першого дзвоника, це свято батьків і дітей, які вперше прийшли до школи. Це дуже хвилююча мить, коли на тебе дивляться оченята маленьких діточок і ще більше стурбовані очі батьків, адже інколи здається, що до школи йде не маленька дитина, а її батьки, адже вони переймаються набагато більше, ніж першокласники.
Попереду новий навчальний рік. Діти стають дорослішими і розумнішими, учителі – мудрішими.Першокласнику важливо відкрити радість самостійного добування знань, радість пізнання нового, наповнити позитивними емоціями.Тому в першу чергу вчителю потрібно підібрати індивідуальний ключик до серця кожної дитини, щоб зуміти донести, піднести, а якщо треба — і легенько натиснути.Наш чудовий Сухомлинський казав, що в серці кожної дитини звучить своя струна. І звучить вона на свій лад. І завдання вчителя полягає в тому, щоб почути звук цієї струни. Як? Налаштувати на неї своє серце. А в кожної дитини своя струна, а серце вчителя одне — ось це і є індивідуальний підхід, це і є той самий правильний «сценарій». Велике завжди просте.Усе, чого ми бажаємо кожного першого дня навчання – це не лише дати учням певну суму знань, але й навчити їх спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартних ситуацій, іншими словами – навчити найвищому із мистецтв – мистецтва жити.